Пошук сенсу життя

Пітер відімкнув двері будинку свого дитинства і відчинив їх. Запилені простирадла обгортали меблі так само, як він і лишив їх шість років тому, коли померла його мати. Він повільно пройшов в центр кімнати. Він вдихнув старий, знайомий запах дитинства, сподіваючись відчути втіху.

Натомість він відчув ту ж порожнечу, яка переслідувала його місяцями. 

Це було те саме темне відчуття смутку, яке не могла прогнати жодна кількість вечірок, випивки, ліків чи сну. Це заціпеніння переслідувало його в швидкому темпі міського життя, і  крокувало за ним цією довгою дорогою назад до будинку дитинства у селі. Він думав, що повернення додому принесе щасливі спогади, але все вже було не так, як раніше. 

«Який в цьому сенс? - голосно проговорив він. - Ми народжуємося, працюємо від сходу до заходу сонця, спостерігаємо, як помирають наші рідні, а потім і самі помираємо. Це все, що ми можемо отримати від свого життя?» 

Морально розбитий, він вийшов на вулицю і присів. «Така довга і марна подорож!» - лунало в його голові. «Навіщо мені взагалі жити?» 

Дивні відчуття

Він поклав голову на руки і довго роздумував про своє буття. Коли він нарешті підвів очі, сонце вже опустилося до горизонту. Блискучі смуги червоного та помаранчевого кольору розфарбували небо. На мить ця картина привернула увагу Пітера. Палаюча краса неба змусила його серце стиснутись дивним чином. Було відчуття, ніби краса і добро все ще існують десь «там», десь поза нашим світом.

Він сидів надворі, поки не згасли останні кольорові промені, й не з’явилися зірки. У сільській місцевості, так далеко від міста, вони яскраво сяяли на оксамитовому чорному небі. Пітер почувався маленьким і нікчемним. Раптом, дивлячись угору, він відчув невидиму, незрозумілу присутність, ніби він був не один. Він озирнувся навколо, але нікого не побачив.

«Боже, ти існуєш?» — запитав він у неба. Дивні почуття з’явились у його серці.

Пітер, як і більшість молоді в його країні, не був особливо релігійним. Він часто святкував певні релігійні свята зі своїми родичами, але його кар’єрна зайнятість залишала мало часу на роздуми над духовними питаннями. І все ж він визнавав, що важко виключити можливість існування творця.

Закон порядку та краси

Коли Пітер вивчав біологію в школі, то часто дивувався порядку і витонченій будові живих організмів. Якщо весь неймовірний світ природи був спроектований так досконало, то, можливо, був сенс і значення і у його власному житті.

Він розмірковував про закони порядку Всесвіту і закономірності нашої природи. Як любитель науки, він знав, що людина може розуміти і вивчати закони природи, оскільки вони незмінні. Маса електрона була однаковою в усіх куточках світу; швидкість світла була постійною; а сила тяжіння залишилася незмінною за будь-яких обставин. «Наука ніколи не була б можливою, якби не було її сталих законів, - роздумував Пітер. - Крім того, всі закони мають законодавців, чи не так?»

Пітер подумав, що потреба в «законодавці» також стосується і питання походження життя. Жодна лабораторія в світі ще досі не придумала, як створити життя з неживого. Звідки з’явився перший живий організм? Чи може бути, що життя стало наслідком хімічного вибуху? Можливо, був ще й життєдавець.

Всесвіт виглядає занадто точним, занадто збалансованим, щоб бути результатом випадковості. Пітер був вражений тим, що його життя не було тривіальним. А світ, який часом був настільки ворожим, був також і місцем, де життя могло розвиватися й процвітати. Він пережив втрату і горе, але також і знав, що таке добро, втіха і любов.

Пошук сенсу життя

Коли місяць піднявся високо на нічному небі, Пітер повернувся всередину, сподіваючись трохи поспати. Але, лежачи у темній спальні, він не міг зупинити свої думки. Він хотів дізнатися, чи його життя має якийсь сенс. 

Він дістав свій смартфон і почав шукати в Інтернеті інформацію про розумний задум. «Природа навколо нас розкриває відбитки пальців Бога», – говорилося на одному веб-сайті. Він відчув, що на серці дивним чином потепліло.

Він перейшов за іншим посиланням й виявив, що читає уривок із Християнських Писань — Біблії.

«Поклоніться Йому — було сказано в ньому, — що створив небо і землю, море й водні джерела» (Об’явлення 14:7).

Ця фраза наповнила його серце спокоєм, миром, якого він давно не відчував. Якби Бог, Мудрий Дизайнер, існував, то був би сенс поклонятися Йому.

Пітер точно не знав, як це має виглядати, але вирішив бути чесним. «Боже, — сказав він у темряву, — у мене багато запитань, але я готовий розглянути можливість того, що Ти існуєш. І якщо це дійсно так, я хочу поклонятися Тобі. Бо якщо Ти створив мене, це означає, що моє життя не випадковість».

Тихо говорячи у порожній кімнаті, він знову відчув ту саму присутність, але ще більш потужно. Його ніби закутали в теплу, затишну ковдру, наче в обійми. 

«Боже, я буду шукати Тебе», — пообіцяв Пітер, і це відчувалось так, ніби шматок пазла став на своє місце. Він ще не знав, які відкриття чекали на нього попереду, але на разі цього рішення було достатньо. 

Якщо ви бажаєте дізнатися більше про цього Творця та Його ціль для вашого життя, будь ласка, зв’яжіться з нами за контактами на звороті.